Пам’яті оксамитового баритона ріднокраю
Цьогорічного березня незабутньому Вадиму Баласу виповнилося б 65 років. На жаль, уже сьомий рік його душа на небесах – скорботного листопадового ранку 2010 року на рідних, близьких, численний гурт побратимів, друзів і колег ця втрата обрушилася несподівано і приголомшливо: тоді ніхто з них не думав і не припускав, що смерть – на відстані подиху, на відстані останнього прощального погляду…
У день ювілею Вадима Васильовича у районному краєзнавчому музеї зібралися родина, друзі, численне товариство шанувальників його творчості, яка навічно закарбована в анналах вітчизняного мистецтва. Цюзадушевну щемливу подію я б назвав спогадами, забарвленими світлим смутком. Зачасти не кожен знає, що сказати на таких заходах, хоча відповідей безліч, бо вони народжуються в серцях, щеплених незмірною любов’ю і щирою пошаною до винуватця події. А мужності і впевненості додає віра, що десь у далеких і незнаних світах він тішився б нами…
Товариство переглянуло відеопрезентацію життя і творчості Вадима Баласа:народився у Пугачівці – у споконвік співучому краї, де мелодії пісень всотувалися у душу разом із молоком матері. До речі, мама Вадима Васильовича з 15 років співала у хорі місцевої свято-Миколаївської церкви, тож змалку Вадим із братом біля криласу дослухався до врочистих духовних піснеспівів. І хтозна: може, якраз тоді Творець благословив його мистецьку стезю.
Нескінченний потік спогадів. І кожному, хто прийшов до музею, хотілося вшанувати ювіляра добрим словом, світлою згадкою, а проміння його щирої посмішки із далеких небесних вершин зігрівало нас теплом.Ось лише кілька витягів із виступів:
МАВ ДУШУ ДЛЯ РАДОСТІ І БОЛЮ
Голова Райдержадміністрації Петро Рухер
- Пам’ять про добрих людей живе століттями, тисячоліттями. Минуть роки, але від покоління до покоління згадуватимуть Вадима Баласа, бо є що згадувати.
Побратим Микола Муляр
- Це була людина одержима роботою. У пісні було його життя. Він мав душу для радості і для болю.
Колега Ірина Довгалюк
- Вадим співав пісні, які йому дарувала Україна.Бувало. на концерті він по десять разів перевдягався. але ніколи не втомлювався, бо жив піснею.
ТАТО - МІЙ НАЙКРАЩИЙ ТОВАРИШ
Син Роман Балас
- Тато не був ідеальною людиною. В одних можновладців був в опалі, в інших – у фаворі. Хтось його поважав, хтось – недолюблював, але він був добрим і достойним громадянином. Тато – мій перший учитель, найкращий товариш, об’єктивний критик, мудрий порадник.
Настоятель Свято-Михайлівського храму о. ТарасВарварук
- Із нагоди першої літургії за участю академічного хору, де регентом був Вадим Васильович, подарував йому молитовник із дарчим написом – він не розлучався з ним до кінця своїх днів. Піснеспіви, які учасники хору вивчили з Вадимом Васильовичем, і досі лунають у нашому храмі. Він довго йшов до Бога, але залишив у церкві свій слід. Кожної божественної літургії я молюся за його душу. бо душі найбільше потрібна молитва. тож нехай душа покійного Вадима співає там, в Небесному Царстві ангельські пісні із Богом Отцем.
ВАДИМ БУВ ЄВРОПЕЙСЬКИМ ХЛОПЦЕМ
Колишній начальник відділу культури Володимир Столярчук
- Вадим був великим трудягою: умів косу поклепати, косити, сіяти та інше. А його жартам слід присвятити окрему зустріч. Зазначу, що Вадим був європейським хлопцем і у зверненнях до багатьох людей не вправлявся у вишуканості …
Начальник відділу культури і туризму райдержадміністрації Тетяна Троцюк
- Пригадую виступ митців Млинівщини на сцені палацу «Україна» в Києві. Вадим Васильович підходить і тихенько каже:
- Якби ти знала, як я хвилююся! Не знаю, як вийду на сцену!
Те хвилювання передалося всім. Відверто кажучи, не знала, що йому казати. Але звідкись з’явилися слова, що заспокоїли. Вадим блискуче виступив і всім дав поштовх засвідчити високу виконавську майстерність.
ПІСНЯ – ТО КРИЛА БРАТА
Брат Василь Балас
- Не думав, що стільки любові, поваги нагромадили млинівчани у своїх серцях до мого брата. Щиро вражений і вдячний. Пісня – то була душа Вадима, його крила…
Пісні і твори з вокального і регентського репертуару Вадима Баласа виконали тріо скрипалів дитячої музичної школи, солісти Сергій Єсипов, Олександр Грицюк, народний аматорський чоловічий вокальний ансамбль РЦД «Передзвін», народний аматорський ансамбль народної пісні РЦД, академічний хор Млинівської Свято-Михайлівської церкви. Родзинкою вечора пам’яті став виступ родинного тріо Баласів у складі сина Романа, внучки Яни і внука Максимка.
Тетяна Троцюк подякувала працівникам краєзнавчого музею, районного центру дозвілля, дитячої музичної школи, хористам Свято-Михайлівського храму, друзям, колегам Вадима Баласа, що долучилися до вшанування його пам’яті. Він пішов із життя, але залишився з нами у піснях, гарних вчинках, світлих спогадах.
Пісня і сцена – важка, відповідальна і навіть небезпечна робота. Хтозна: якби не численні стреси і високий градус хвилювань на сценах різного рівня, то Вадим і досі співав би з нами і нам. На жаль, уже сьомий рік співає в небесному хорі…
Віталій ТАРАСЮК
