"Пам’ятайте наставників ваших, котрі проповідували вам Слово Боже, і … наслідуйте віру їх" (Євр. 13, 7).
Небагато імен на скрижалях історії можуть порівнятися з ім'ям святого рівноапостольного Володимира, хрестителя Русі, котрий на віки вперед визначив духовну долю нашої Церкви і нашого православного народу.
28 липня– день пам’яті святого Рівноапостольного Великого князя Володимира та річниця Хрещення Київської Руси-України. Цього року Україна відзначає два визначні ювілеї – 1000-ліття упокоєння святого Володимира та 1000-ліття мученицької кончини його синів благовірних князів страстотерпців Бориса й Гліба.
Прислухаючись до заклику святого апостола Павла, ми славимо й ублажаємо просвітите-ля і хрестителя Русі рівноапостольного великого князя Володимира.
Князь Володимир— складна історична постать. У його особі ми можемо бачити сьогодні, як у дзеркалі, себе, з усією складністю своїх характерів, мінливістю нашої поведінки, з підйомами і падіннями. Господь зволів обрати людину, щоб явити через неї чудо, яке творить з людьми свята віра. Що ж дала християнська віра князю Володимиру і нашій країні? Грішний і буйний язичник Володимир став людиною побожною. Його навернення до Христа було справжнім, глибоким. Перетворення його характеру і розрив з гріхом були варті подиву. "Здобув єси неоціненний бісер Христа, обравшого тебе, як другого Павла, і отрясшого сліпоту у святій купелі душевну, вкупі і тілесну", — співає про нього Церква.
Свята віра змінила Володимира, допомогла йому почути слово Господнє, сказане царю Навуходоносору пророком Даниїлом і за цим словом влаштувати своє життя: "…спокутуй твої гріхи милостинею і твою кривду — милосердям до бідних" (Дан. 4, 24).
Милосердя до людей здобуло йому велику ласку в Бога як присному рабу Христовому. У цьому переконують нас слова Святого Письма: "Милість же підноситься над судом" (Як. 2. 13); "Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть" (Мф. 5, 7); "хто звернув грішника з облудної путі, спасе душу від смерті і покриє безліч гріхів" (Як. 5, 20). Якщо Господь Бог по-дає таку нагороду за навернення однієї людини з хибного шляху, то яке блаженство здо-був князь Володимир? Адже він не тільки сам навернувся до Христа, але як володар і вождь турбувався за навернення свого народу. Від нього, як від вогнища, загорілися вогні віри в серцях його людей. Віра очистила народ від омани ідолопоклонства, змінила харак-тери людські. У християнській вірі— витоки нашої вітчизняної культури. Віра поклала осно-ву нашій писемності, живопису, архітектурі. Віра внесла в життя нашого народу, в родину та суспільство гуманні принципи. Віра, яку Господь дарував нам через князя Володимира, була добрим сіянням, що принесло гідні плоди духу. Вона прославила сонм святих угод-ників — наших співвітчизників, які молять Бога за нашу землю, за нашу Святу Церкву, за наш народ.
У сам день свята з усіх куточків Києва й України сходилися та з’їжджалися віряни відзна-чати День Хрещення Руси там, де 1027 років тому Володимир Великий хрестив їхніх пра-щурів. Зранку, до збудованого на честь Хрестителя Руси кафедрального собору, попри дощ зійшлося стільки людей, що потрапити всередину було важко. Вислів:ніде було і яблуку впасти найкраще підходить для підрахунку вірних у соборі.Проте замість втоми у вірян піднесення, адже кожен молиться за своє та загалом за Україну.
З Рівненської єпархії у святкуваннях взяли участь: архієпископ Іларіон, практично все духовенство та велика кількість мирян. Не залишилася осторонь і наша Свято –Михайлівська парафія.
Урочисту Божественну літургію очолив Святійший Патріарх Філарет у співслужінні єпископату та духовенства. Серед присутніх на богослужінні був (вперше за всі роки незалежності) Президент України Петро Порошенко з дружиною та депутати Верховної Ради. Дуже приємно було бачити хлопців,які ціною власного життя боронять наші кордони на сході.
Звертаючись до Божого народу з кафедри храму, Патріарх Філарет виокремив дві найважливіші небезпеки сучасної України, поборовши які, ми зможемо побудувати сильну державу.
"Нам треба боротись з двома ворогами: зовнішнім – це агресор, а другий, внутрішній, – це корупція і пов’язане з нею зло. І ми поборемо їх обов’язково, бо наш народ виявляє велику любов до своєї Батьківщини. Наші воїни віддають своє життя заради неї. Подивіться, яка хвиля гуманітарної допомоги іде зі всієї України – люди віддають останнє. На цей подвиг їх штовхає любов до своєї землі, свого народу, культури та історії. Ми впевнені, що перемога буде наша, ми переможемо і внутрішніх ворогів і зовнішніх", – запевнив Патріарх Філарет.
Святійший Владика зазначив, що українці повинні самоідентифікуватись як європейська нація, адже вибір на користь Європи ще понад тисячу років тому для України-Русі зробив князь Володимир, прийнявши християнство. "Україна стоїть на роздоріжжі між християн-ською демократичною Європою і євразійським бідним простором. За прикладом князя Володимира ми повинні обирати краще. Він обрав християнство, а не язичництво, обрав вільну Європу, а не пригнічену Азію", – зазначив Предстоятель Церкви.
По завершенні літургії ,незважаючи на рясний літній дощ (ми промокли до нитки) з Воло-димирського собору до Володимирської гірки вирушив Хресний хід. Разом з Патріархом Філаретом єдиною ходою пройшли єпископи, духовенство та численні віряни. Кількасот метровою колоною Хресний хід пройшов бульваром Тараса Шевченка та вулицею Воло-димирською попри святу Софію Київську. Йдучи, народ молився, співав гімн України та пе-регукувався патріотичними гаслами. Під дзвони Михайлівського Золотоверхого монастиря Хресний хід попрямував до Дніпровських пагорбів.
Стоячи біля пам’ятника святому рівноапостольному князю Володимиру, я мимоволі пригадала почуте на уроках історії України як відбувався сам обряд хрещення киян. Наших пращурів хрестили у воді , а на нас падав такий рясний дощ, що ми теж були подібними до них. Відмінність була в тому,що їх туди вели примусово, а ми подолавши сотні кілометрів, прийшли туди самі.
Біля підніжжя пам’ятника святому князю Володимиру був звершений молебень. Патріарх виголосив молитву до Хрестителя Руси та звернувся до народу. Вагому частку промови Патріарх присвятив війні України на Сході. За його словами свого часу князь Володимир обрав європейський вектор розвитку Київської Руси і тепер це треба боронити. "Коли на нас нападали вороги, то ми завжди боронили свої землі. Тому ніхто з нас не повинен мати ніякого сумніву у нашій перемозі", - наголосив Предстоятель.
На завершення молебню під спів многоліття Патріарх Філарет окропив пристуній народ освяченою водою.
До цього дня ми мабуть ще не до кінця усвідомили і зрозуміли постать святого рівноапостольного князя Володимира та його внесок у розвиток нашої держави. Шкода,що наші державні мужі не беруть за приклад його модель управління країною. Після прийняття Хрещення святий великий князь Володимир внутрішньо преобразився, став новою людиною, що її облагодіяв Дух Святий, став прикладом милосердя та співчутливої любові до ближніх. Виконання заповідей Христових і настанов Святої Церкви стало мірилом життя та поведінки великого князя.
Слова Євангелія "блаженні милостиві” глибоко запали в душу святого князя Володимира. Він щедро роздавав милостиню своїм підлеглим. У дні церковних свят, які князь проводив у радості християнській і любові, в нього готувалися три трапези: перша– для духовенства, друга– для жебраків і вбогих, третя– для себе, бояр та служивих людей.
Піклуючись про бідних, роблячи благодіяння тим, хто цього потребує, даючи притулок подорожнім, пом’якшуючи кару злочинцям, князь Володимир незабаром заслужив усенародну любов, а люди заслужено почали лагідно називати його "Володимир Красне Сонечко” (це ім’я і століття потому зберігалося за ним у народних піснях та билинах).
На виконання християнського обов’язку миротворства святий Володимир припинив військові дії і цілковито віддався турботам про мирне влаштування держави. Щоб убезпечити себе від набігів кочовиків і захистити кордони Русі, святий князь Володимир побудував у державі міцні фортеці.
За святого рівноапостольного великого князя Володимира Київська Русь досягла розквіту, її вплив поширився далеко за межі держави.
Він– як великий київський князь– від початку свого служіння шукав способу, як поєднати свій люд. Спочатку князь усіх завоював силою меча, але побачив, що зовнішнє насильне єднання не творить єдиного народу з його підданих. Тоді він почав шукати єднання на ре-лігійному ґрунті. Він почав творити це єднання в ім’я Ісуса Христа, і таким чином дав фун-дамент, основу, щоб створити єдиний Божий народ на Київських горах.
По завершенню молебню біля Володимирської гірки ми ,як завжди, відвідали Михайлів-ський собор де помолилися нашому небесному охоронцю за мир у державі та наше щас-ливе повернення додому. Біля стін святої Софії відслужили літію біля могили патріарха Володимира( земляка нашого пароха).
Ця поїздка була для мене особлива– вже 5-тий раз я відбуваю прощу до Києва. Деякі мої знайомі питають- для чого знову їдеш,ти вже там була? Ця проща- це не тільки величні храми з чудотворними іконами та мощами святих, ангельський спів хорів, богослужі-ння,але і атмосфера,яка панує під час Хресного ходу. Тут можна побачити єднання нашого народу. Дорога до Бога ніколи не буває легкою,минулі роки ми знемагали від спеки,цього року злива стала справжнім випробуванням для вірян– дощ заливав вулиці. По заверше-нню молебню небо відразу просвітліло і засяяло сонце. Назад до Володимирського собо-ру ми прийшли сухі і ніщо не нагадувало про ранішню зливу.
Дорогою додому я мріяла про майбутню поїздку до Києва. Маю надію,що наступного року, ми будемо відзначати це свято у мирній державі.
Просімо сьогодні, щоб наш рівноапостольний князь Володимир Хреститель України мо-лився разом із нами. Ми сьогодні поєднані в ім’я Боже не лише із земною Церквою, а й з усіма українськими святими в небі. Просимо їх: наші святителі і просвітителі, моліться за ваш народ. Князю Володимире, молися за свою Україну, зміцни нашу віру й допоможи нам, перемагаючи все суєтне, гріховне та житейське, бути гідними дітьми своєї Церкви й Вітчизни, спадкоємцями життя вічного .
Наталія Гаврилів
