У чоловічому монастирі Святителя Миколая Чудотворця, що в с. Жидичин Ківерецького деканату, вп’яте відбулося особливе богослужіння з нагоди свята Успіння Пресвятої Бого-родиці: Єрусалимська Утреня з чином похорону Плащаниці Богоматері.
Наша проща в Жидичин почалась з молитви та пізнавальної розповіді нашого настоятеля отця Тараса про свято та обитель до якої ми їдемо.
Плащаниця Пресвятої Богородиці — стародавня ікона, яка зберігається в Старому Місті в Єрусалимі, у Гефсиманському подвор'ї, що навпроти Храму Гробу Господнього. Саме цю ікону за три дні до свята Успіння Пресвятої Богородиці доставляють хресним ходом в Гефсиманію. Там вона перебуває впродовж дев'яти днів — до Віддання свята Успіння, перед нею постійно читається Акафіст.
Єрусалимська Утреня з чином похорону Пресвятої Богородиці як богослужіння створю-валася за прикладом Утрені Великої Суботи, на якій проводиться подібний чин похорону – Плащаниці Спасителя. У давні часи такий вид відправ був розповсюджений, проте з часом призабувся, а починаючи з ХІХ століття, відроджується в монастирях. Особливо пишно ця служба звершується в Єрусалимі, в Гефсиманській обителі: там після Літургії Плащаниця Богородиці хресним ходом переноситься на місце Її гаданого погребіння.
Розпочалася відправа в домовому храмі Преподобного Миколи Святоші, князя Луцького, продовжилась в новозбудованій каплиці скиту Святого Духа (на околиці Жидичина), куди прийшли хресним ходом численне духовенство і віряни, а завершилась молитва знову в домовій церкві обителі. Свято очолив митрополит Луцький і Волинський Михаїл.
,,Коли наблизилося преставлення пречистого тіла Твого, тоді апостоли, обступивши ложе з тремтінням дивилися на Тебе; деякі ж, бачачи тіло, жахалися; Петро ж зі сльозами взивав до Тебе: О, Діво, ясно бачу Тебе, життя всіх, простерту, спокійну, і дивуюся, бо в Тобі вмістилася радість майбутнього життя; але, о, Пречиста, молися Синові Твоєму і Богу, щоб Він спас паству Твою від усякої біди".(з чину похорону Богородиці).
Із Владикою співслужили: намісник монастиря ігумен Константин (Марченко) з братією та духовенство навколишніх парафій. На запрошення ігумена прибув і наш кліросний хор Свято-Михайлівського храму на чолі з о.Тарасом Варваруком та священиком Св. Микола-ївської церкви с. Малин о.Василем Гриником.
Вже 1025 років після Хрещення Київської Руси-України, вся наша Україна відзначає це свято. Не перестаємо ж думати і про ту велику милість Божу, яка виливається на серце кожного із нас, особливо в цей незвичайний день – день святкування Успіння Божої Мате-рі. Здавалося б, що всіх нас повинна огорнути скорбота, але ми кажемо один одному: «Зі святом!», «Вітаємо!» А чому? Бо знаємо, що Богородиця у своєму Успінні нас не покину-ла. Недаремно ж ми співаємо: «Радуйся обрадувана, в Успінні Твоєму Ти нас не залиша-єш».
Так, дорогі брати і сестри, буде до кінця віку. Допоки буде звучати наша молитва до Божої Матері як Заступниці всього християнського роду, Вона буде нас милувати і спаса-ти, Вона стоятиме перед Своїм Сином і проситиме за весь християнський люд, за україн-ський народ.
Коли ми відзначаємо 1025-річчя Хрещення Київської Руси-України, то святкуємо не лише факт охрещення русичів, але усі величні події, які відбулись після цього, серед яких і зве-дення першого кам’яного храму у Києві святим рівноапостольним князем Володимиром Великим. На честь кого зведений був цей храм? Князь Володимир поставив величний храм на честь саме Успіння Божої Матері.
Свята Русь-Україна дуже шанувала свято Успіння Богородиці. Український народ завжди любив його і до сьогодні свято шанує. А все тому, що у це свято вкладено великий зміст, ми хочемо щоб в нашому житті було сповна достатку. Живоносний гріб Христа Спасителя і гріб Божої Матері ми бачимо порожніми і з них виливається велика радість. Радість ця у тому, що смерть переможена, смерть не володіє нашими душами і тілами. Не лише Бого-чоловік переміг її, але Він також показав, що від того часу всі достойні будуть забрані Ним у Царство Небесне. У цьому святі ми ще раз повинні усвідомити велике значення Воскресіння Христового.
Божа Матір перемогла всі закони єства і природи. Вона стала Матір’ю Бога Живого, у Різдві Дівство зберігши. І в Успінні Вона залишилася Матір’ю Живою для всіх нас, не залишивши цього світу і не зазнавши тління. Тому це свято для нас є дійсно великим празником, великою радістю і торжеством.
Божа Матір справді не залишає нас, не залишає цей світ. Це засвідчують нам Її явлення і чуда, що звершуються по всій землі. Особливим Її Покров є над Україною, адже лише на нашій землі явлено понад триста чудотворних ікон Богородиці, до яких вже багато віків приходить український народ від Сходу до Заходу, від Півночі до Півдня і молиться перед цими святинями.
Пресвята Владичиця наша являла Своє заступництво за щирими молитвами християн. Вона не просто так приходила на поміч, Вона не йде туди, де нема віри, де нема любові, де є гріх. Наша земля осяяна Лаврами на честь Успіння Божої Матері. Тим то особливий Покров Богордиці є над нами і тим то ще більш ревно слід вдаватись нам до Її заступ-ництва, звертатись до Неї у своїх молитвах. Пам’ятаймо, перед Дівою Марією спинялися навіть ті, хто не вірить в Бога.
Будучи вподовж кількох років учасницею відправи під час виносу Плащаниці у Велику П'ятницю, я ніколи не була присутньою на Єрусалимській Утренні з відправою похорону Плащаниці Богородиці. Урочистість цій події надавала присутність владики Михаїла, велика кількість духовенства . вірян та українського козацтва. Щоразу буваючи у Жиди-чині, відчуваєш благодать і намоленість цього святого місця. Тут час починає сповільню-ватись. Чудова природа скита, ангельський спів братчиків ніби переносив присутніх до неба, створював особливий молитовний настрій.,, Коли дивишся на небо і роздумуєш про красу зір, тоді молися Господеві видимого світу, молися великому Творцеві всесвіту, що все премудро створив... Коли бачиш, що кожне живе створіння потонуло у сні, тоді знову молися до Того, що навіть проти нашої волі перериває нам нашу працю сном і після ко-роткого відпочинку дозволяє нам знову повернутися до повних сил." (с в. Василій Вели-кий).
Богородиця вирішила в особливий спосіб випробувати прочан- щедро окропила нас ряс-ним осіннім дощем(він провів нас від скиту до домової церкви обителі). Стомлені довгою відправою ми відчули великий приплив сил. Отець Іов звернувся до присутніх з повчаль-ним словом.
На завершення о. Константин виголосив слова вдячності правлячому архієреєві, гостям та всім вірянам, що прибули на свято. Під спів нашого хору отець Дмитро Франків мирував присутніх(пісень нам довелося виконати чимало), щоб усі мали змогу вклонитися Плаща-ниці Богородиці.
Братчики влаштували нам дуже теплий прийом. Спілкування з ним завжди є великою радістю. Нещодавно на християнському сайті "Кіріос" я переглянула досить цікавий фільм про покликання до монашества, який мав назву"Сіль землі". Стати сіллю землі закликає богопосвячених Господь.
"Ви - сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробити її солоною? Вона вже ні до чого не придатна. Хіба що буде викинутою геть на потоптання людям"( Мт . 5.13). "Сіль це добра річ. майте сіль у собі, майте й мир між собою".( Мр . 9.49).
У різних людей дорослих і ще зовсім юних запитували хто такі монахи і для чого люди йдуть до монастиря. Відповіді вражали своєю полярністю. У сучасному світі монашество, здавалося б, непомітне і навіть не потрібне. Більшість моїх однолітків і навіть старших людей по- різному сприймають покликання до священства та до монашого стану. Відповідь на це питання,є в Євангелії від Матфея: "Не всі це слово розуміють, а ті лише кому дано" (19.11-12).Вибір до богопосвяченого стану робить не людина- а сам Господь:"Не ви мене вибрали, а Я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід"(Йоан 15.16). Це є велика таємниця .коли Христос своєю невидимою рукою торкається серця людини.
Монах ( з грецької- монахос) – один, хто живе одноосібно, по – іншому, відрізняючись від людей. Сучасні монахи, як і двадцять століть тому лишають все заради того, щоб служити Богу. Чернецтво несе живу віру, втілює живого Христа. Головним завданням монашества є молитва за цілий світ. Даючи обітниці чистоти, убогості, послуху монах переступає че-рез своє "я " та підкорюється Божій волі та братії. Дуже шкода, що ми рідко відвідуємо монастирі і спілкуємося з монахами. Саме вони практикують різні практики, Господь відкриває їм різні дари, вони можуть давати нам поради у важких життєвих обставинах. Через святу молитву отримують вони цей великий дар. Маю надію, що братчики Жидичинської обителі будуть частими гостями нашого храму. Спілкування з ними принесло б нам велику користь.
Монашество є стовпом Церкви і Церква не може бути без монашества, як і монашество без Церкви. Це є одне і нероздільне таїнство.
Хочу процитувати Отців Церкви та великих сподвижників:
Монашество – це добровільне давання прибити себе до хреста,на якому був розіп’ятий Христос.
Якщо б ті, що бажають вступити до монастиря, знали, які скорботи їх очікують, то ніхто би не пішов в монастир. Господь приховує це від них. Але якщо б люди знали, яке блаженство очікує монахів, то увесь світ побіг би до монастиря.прп. Варсонофій Оптинський
Ангели – світло для монахів, а монахи – світло мирянам. Не забувайте, що ми повинні бути світлом для світу.прп. Йоан Ліствичник
Світ думає, що монахи не корисний рід. Але даремно вони так думають. Вони не знають, що монах – молитвенник за весь світ; вони не бачать його молитов і не знають, як милос-тиво Господь приймає їх.Завдяки монахам на землі ніколи не припиняється молитва, і в цьому – користь усього світу, бо світ стоїть молитвою; а коли послабне молитва, тоді світ загине. прп. Силуан Афонський, 1938
Монаше покликання і монаше життя – це глибока таємниця, про яку слід говорити з вели-кою пошаною та благоволінням. о. Теофан
Лише Бог та й душа – ось монах. Як до цього дійти? Як хочеш, але дійди; якщо ти не та-кий, то і не монах! Ігумен Харитон, поч. 20 ст.
Наш сучасник Мирослав Маринович сказав: Навіть, "просто "молячись, монахи уже пре-ображають світ.
Наталя Гаврилів
