Серце огортає смуток,
коли зустрічаєш таку людину,
яка не знає Марію!
На очі навертаються сльози,
коли бачиш таку людину,
котра не любить Марію!
Свята Церква святкує багато празників у честь Пречистої Діви Марії. І справедливо. Бо по Ісусі Христі найбільша честь належить Пречистій Його Матері. Вона стерла голову людському ворогові, дияволові: Вона породила Того, що поборов смерть та пекло й відкрив нам Небесне Царство.
Та хоч усі празники Пречистої Діви Марії мають для нас велике значення, то Її Успення – найбільше. Коли Вона за життя заступалася за нас у свого Сина, то тим більше після смерті, як Мати Божа й Цариця неба, Вона перед троном Всевишнього заступається за тих, що за них Її Син дав своє життя.
З року в рік святкуємо це величне свято, молимося до Матері Бога та надіємося на позитивну зміну нашого життя , благаємо у неї переміни на краще життя. Богородиця – перед Різдвом Діва, у Різдві дівоцтво зберегла, ставши Матір’ю і по Різдві залишилася Дівою. Здійснилося сказане пророком: «Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім'я Еммануїл...» (Мт 1,23). Святий Учитель Церкви навчає, що дівоцтво після неслухняності Адама відлетіло, віддалилося із раю, а Син Божий, прийшовши на землю, повертає його, звільняючи від далекого «заслання», бо сам родився від діви, являючи так свою матір дівою (пор. св. Ів. Золот., «Бесіда про насолоду майбутніми благами і нікчемство теперішніх» п.4). Господь вибрав її перед віками, знав, що вона у чистому сповіданні збереже віру в єдиного Бога. Вона не похитнулася ніколи у вірності та любові Бога, жодна пляма невірності чи похибки не дотикнулася її душі та серця. У книзі Мудрості пишеться: «Щаслива безплідна, яка без плями, яка не знала гріховного ложа …» (Мудр 3,13). А пресвята Богородиця породила Ісуса Христа у незвичайний спосіб в чистоті й праведності, бо сам ангел їй сказав: «… Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе осінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий» (Лк 1,35). Вона єдина із усього людського роду «знайшла особливу ласку в Господа» й привела на світ того, Спасителя, хто визволив увесь людський рід від гріховного засилля. Глибока застанова Марії при зустрічі з ангелом принесла освячуючий та спасенний результат для усіх людей доброї волі нашої планети. «Діва була у всьому гідна подиву; … коли почула привітання (ангела), не відразу віддалася радості й повірила сказаному, але затривожилася й роздумувала: що могло значити це привітання» (св. Ів. Золот., Бесіда IV на Мт п.5). Марія, Мати Божа, тільки примножувала добро до отриманої благодаті від Господа. Божий дар знайшов надзвичайно духовно плодоносну ріллю в душі Марії, бо те, що було дано їй, принесло плід в необмежене число більше разів. Цю ласку освячення, цей незаслужений та незбагненний дар необхідно прийняти від Бога усім та з ним співпрацювати, щоб осягнути щасливу вічність. Хоч про Марію мало описано у Святому Писанні, нічого не говориться про її життя після сходження Святого Духа на апостолів та на неї, однак, присутність Марії, для прикладу в Єрусалимі, давала апостолам велике натхнення та відвагу до проповідування Божого Слова. Молитва Марії, її рівновага та внутрішній спокій, витискали глибокий знак любові та ревності за Божі справи в душах учнів Христових. Марія часто служила апостолам допомогою та порадою у тяжких хвилинах їхнього життя. Богородиця – найсвятіша на землі після Ісуса Христа із усього людського роду. Вона найкраще розуміла важливість проповідування науки Христової між народом, всебічно знала ціну його смерті та воскресіння. Про неї скромно написано у Святому Писанні, однак, її мовчанка, заглиблення у молитві до Бога, піст та інші жертви, приносили багатий духовний урожай в душах учнів Христових й тих, хто слухав їхніх навчань. Людині неможливо збагнути праведного життя Марії, заглиблення її ума в Божі справи та її любові до Господа!
Сьогодні святкуємо торжество Успіння пресвятої Богородиці. Не виражаємося словами, що вона померла, лише, заснула. Святі автори її життя описують, що на похованні тіла Марії не було апостола Томи, який проповідував в Індії. Він прибув у чудесний спосіб на третій день після того, як її тіло поклали до гробу. Бажав побачити її, але, коли відкрили гріб – тіла не було. Господь забрав її святе тіло на небо, як це відбулося із пророком Іллею, однак, спосіб переносу тіла у вічність залишився великою таємницею, подібно, як спосіб втілення Божого Сина в її лоні. Хоч відійшла до неба, однак, не залишила нас, пам’ятає про нас й наші потреби. Сам Бог з усім небом вітали Марію, оточену його славою та сяйвом праведності! Любімо Марію, бо вона не тільки нас любить, але й допомагає нам у ділі нашого освячення та спасіння. Щиро практикуймо молитву до Матері Божої, часто призиваймо її на поміч, особливо тоді, коли злі сили нападають на нас, тривожать та бажають погубити нас. Апостол вчить: «Ми знаємо, що ми від Бога і що ввесь світ лежить у лихому» (1Ів 5,19). Благаймо пресвятої Богородиці, щоб допомагала нам та світові визволятися від гріховного впливу, ради терпіння та воскресіння її Сина, Ісуса Христа! Практикуймо сердечну молитву до Богородиці, молімося акафісти, молебень та на вервиці до неї, носімо її іконку чи медальйон, бо вона може випросити багато добра для душі у Господа. Радіймо з того, що у нашому народі та на наших землях побудовано багато церков у честь Марії, творяться її ікони, написані книги про її чеснотливе життя в Господі, співаються пісні та існує музика на її прославу, створені різні Маріїні дружини, існують монастирі під іменем Богородиці тощо. Хто молиться до неї, хто просить її про спасіння душі, така особа необхідно буде спасенна. До Марії годиться віднести такі слова: «Я мати красної любові, остраху, знання й благої надії, я даю вічні блага всім моїм дітям і тим, що від Бога призначені» (Сир 24,18). Пресвята Богородице, рятуй нас, щоб не загинути марно! Бажаємо бути у небі з тобою!
Митрополит Андрей Шептицький такими словами возвеличує найбільший привілей Матері Божої: “Нема відправи, в якій не було би кілька, а то й кільканадцять молитов, якими християнська душа виявляє свою любов до Небесної своєї Матері. А щоб іще успішніше заохотити людей до тієї любові, Церква, так давніми установами, як і новими практиками, присвячує Пресвятій Богородиці цілі місяці. І так давньою передвічною установою цілий серпень присвячений ушануванню та любові Пречистої Богородиці – Її Успенню”.
Кондак Обраній від усіх родів Божій Матері і Цариці, Яка підноситься від землі на небеса, благоговійний спів за пречисте Твоє успіння приносимо, раби Твої, Богородице. Ти ж, що маєш перемогу над смертю, від усяких нас смертоносних бід визволи, щоб ми взивали до Тебе :
Радуйся, обрадувана, в успінні Твоєму нас не залишаєш Ти.
28 серпня весь православний світ відзначав свято Успення Пресвятої Богородиці.По всіх містах і селах України відбувалися Божественні Літургії, молебні, прощі до святих місць, святкові концерти. Наша парафія теж не залишилась осторонь. Наш парох отець Тарас разом з хористами кліросного хору та парафіянами відправив акафіст Пресвятій Богородиці заради Її чудотворної ікони " Всецариця". За древнім переданням св.. євангелист Лука написав першу ікону Богородиці ще за Її життя . Коли ж написаний образ св..Лука показав Приснодіві, Вона прорекла:"Благодать народженого від Мене і Моя з цією іконою хай буде!"Саме це Її благословення і вчинило ікони Божої Матері благодатними. За більш 2000 літню історію християнства чудо творіннями і даруванням конкретної допомоги прославилося біля тисячі ікон Божої Матері.Милість Господа нашого Ісуса Христа втілена в древній прекрасной іконі Матінки Божої "Пантанасса", а українською"?Всецариця". Ця ікона відома з XII ст.. , з XVII,знаходиться на святій Афонській горі у святій Ватопедській обителі. Монастир був заснований ще у IV ст.. князем Констянтином. Невдовзі його зруйнували за наказом римського імператора Юліана. Проте, на щастя , на тому ж місці був врятований у чудесний спосіб син візантійського імператора Феодосія Великого Аркадій. Батько, щоб віддячити Пресвятій Богородиці за порятунок сина, відбудував зруйнований монастир. Ватопед в перекладі означає-кущ отрока. На тому самому місці, де знайшли хлопчика, тепер є вівтар монастирського храму та великі святині Ватопедського монастиря:частинка губки, котрою зволожували губи розіп’ятого Спасителя , частинка животворного хреста Господнього, пояс Божої Матері , нетлінна голова св.. Йоана Золотоустого, три чудотворні ікони Матері Божої .Відомі численні випадки зцілень від раку, що стались після молитви перед "Всецарицею".
Згідно розповідей старців обителі , ікона прославилася в такий спосіб. Якийсь молодий чоловік увійшов у собор і тільки зібрався поклонитися перед іконою, як раптом лик Пречистої опромінився неземним світлом. Невідома сила кинула юнака на землю. Прийшовши до себе , він зажадав посповідатися. Признався священикові зі сльозами як далеко шляхи його відійшли від заповідей Божих. Хлопець довгий час займався магією. І лише чудесне , несподіване втручання Богородиці переконало його змінити своє життя, відректися від магії і стати на шлях благочестя. А ще, свідчать отці - афоніти, через цю ікону Божа Матір виливає дивовижний дар- зціляти ракову хворобу та онкологічні захворювання. Чудесна ікона допомагає і від наркоманії. Тож і ми, християни ніколи не впадаймо у відчай, прагнімо завжди з'єднатися з Богом і вірмо Діві Марії. Навіть коли хвороба важко гнітитиме нас, не забуваймо про Матір Божу, нашу Заступницю перед Богом , нашу Потішительку в біді та горі.
Молитва до Пресвятої Богородиці:
О Пречиста Богомати, Всецарице! Почуй багатостраждальне зітхання наше перед чудотворною іконою Твоєю, що з Афону до нас принесена , поглянь на дітей Твоїх, важкими хворобами обтяжених, котрі з вірою до святого Твого зображення припадають. Як птах покриває крилами пташенят своїх, так і Ти нині, Приснодіво, покрий нас покровом крил Твоїх, захисти чесним Твоїм омофором. Там, де немає надії, безсумнівною Надією будь. там, де люті скорботи панують, Терпінням і Ослабленням явися. Там, де морок відчаю в душу вселився, хай засяє світло Божества! Малодушних потіш, немічних укріпи, для зачерствілих серцем пом'ягшення і просвічення даруй. Зціли хворих людей Твоїх , о Всецарице Милостива! Розум і руки тих, що лікують нас благослови, щоб прослужили вони знаряддям Всемогутнього Христа, Спаса нашого. Як живій, сущій з нами , молимось перед іконою Твоєю, Владичице! Простягни руки Твої, повні зцілень, Радосте скорботних , в печалях Утіхо, щоби чудотворну допомогу скоро отримавши, прославляли Животворчу і Нероздільну Тройцю, Отця і Сина, і Святого Духа на віки віків.Амінь.
Образ чесної Всецариці , тих, хто з теплим бажанням шукають благодаті Твоєї спаси, Владичице.; незгод всіх, хто до Тебе прибігає ; від всякої напасті огороди стадо твоє, що до заступництва Твого вдається завжди(тропар, гл. 4 )…
Сучасні людині катастрофічно бракує часу. Виявляється, що сьогодні світ набирає щоразу більшого ритму. Усі кудись біжать. ..Батьки не мають часу виховувати своїх дітей, чоловіки не мають часу дивитися очима любові на своїх жінок. Діти не мають часу розповісти своїм батькам, чим вони живуть, що їх болить . Навіть священики не мають часу , щоб побути зі своїми людьми. Часом богопосвячені особи кажуть, що так багато мають роботи, що не мають часу молитися….Дивлячись на людей, які прийшли до фігури Божої Матері складається враження, що час має тільки віруюча людина. Віра-це здатність людини торкнутися Господаря часу. Це Бог -Отець дав нам час, в якому ми живемо. Лише тоді коли ми вірою можемо торкнутися джерела часу, тоді здатні зупинитись на мить й відчути , що все те, чим ми часто клопочемося, - другорядне. Сьогодні в день Успіння Пречистої Діви Марії сповнився час Її земної мандрівки, Вона не вмерла, а перейшла від смерті до Життя. Тому Вона має час на кожного з нас , які в сьогоднішньому світі прийшли до Її фігури, щоб розповісти про свої турботи та болі. Маємо велику надію, що кожного року кількість людей, які приходять сюди , буде збільшуватись. Я впевнена, що кожному є за що Їй подякувати.
У повчальному слові отець Тарас розповів нам про величезну кількість храмів, капличок, церковок, монастирів та лавр, які є присвячені Успінню Богородиці. Особливо почитають Приснодіву монахи-Київ, Почаїв, Унів. Усі ці монастирі є названі в честь Її Успіння. Там в цей день відбуваються кілька тисячні щорічні прощі. На завершення акафісту відбувся водо-святний молебень,всі присутні були помазані освяченим єлеєм. Хор виконав пісні, в яких возвеличував Винуватицю свята!
Розмірковуючи над святом Успення , ми повинні задуматися над швидкоплинністю нашого земного життя. Нещодавно я прочитала одну з книг Бруно Ферреро "Замок щастя". Книги цього автора є дуже пізнавальними : прості, навіть наївні на перший погляд історії, спонукають до глибоких роздумів. Особливо мене вразила притча під назвою "Солдат Петро". Відважний солдат Петро помер у бою . Цього ж дня він постав перед святим Петром біля дверей раю. Не дивлячись на всі заслуги вояка, св.Петро не міг впустити його туди. Погортаючи сторінку за сторінкою книгу ,в якій було записано, що за життя зробив солдат,відчуваючи до тезки велику симпатію , він покликав святого архангела Михаїла (Михаїл теж був воїном і повинен був з розумінням поставитись до колеги). Не допомогли ні святий Йосип, ні свята Катерина. Вони теж хитали головами і твердили,що солдат не був наскільки добрим, щоб потрапити до раю. Однак це не зупинило святого Петра. Він , не вагаючись, попрямував до Ісуса й розповів Йому про чесноти солдата. Але саме в цей час знявся сильний галас. Це 20 розлючених чортів бігли сходами, які вели до раю, щоб забрати з собою вояку Петра. Саме в цю мить з'явилась прегарна Діва. У Своїх руках Вона тримала велику золоту книгу, в якій були сотні сторінок, всі заповнені текстом. Ісус уважно переглянув книжку. Дуже довго Він читав, нарешті Він повернувся і шанобливо вклонився Їй. То був сигнал, що солдат Петро може увійти до раю. Сама Богородиця взяла його за руку і запровадила туди, а святий Петро лише задоволено всміхнувся. Розлючені чорти подалися до пекла:" Богородиця- це наша погибель!Постійно краде душі, що належать нам."
А святого Петра розбирала цікавість - що ж було у тій книзі? Він тихенько підійшов до книги й розгорнув її. На кожній сторінці була незліченна кількість молитов"Богородице Діво" (тисячі і тисячі). Щоразу коли солдат проказував цю молитву , Богоматір записувала в велику книгу. Саме ці молитви до Марії Діви відчинили солдатові Петрові двері до раю.
Блаженні милостиві, вони бо милосердя доступлять, — так навчав Ісус своїх Апостолів, людей у проповіді на горі. Життя Марії було повне милосердних діл. Особливо її материнське серце було і є зрозуміле й милостиве для бідних грішників. Марія є матір’ю і Вона любить нас так, як свого Сина. Одначе, в тій любові Вона більше схильна до тих, хто більше нещасливі, бідні. Колись на руках Вона тримала свого Сина, знятого з хреста, покритого ранами, кров’ю, холодного, мертвого. її серце пробив найбільший меч болю. Так Марія дивиться і на свою дитину, яка покрита ранами гріха, холодна в любові до Бога, мертва для неба, з плямою прокляття. Тоді Вона простирає свої руки перед Предвічним Суддею і благає, просить ласки навернення і милосердя для заблуканої овечки, невдячної дитини.
В Старому Завіті був у єрусалимській святині жертвенник, що на ньому вбивали звірят й приготовляли їх до жертви Господеві. Цей жертвенник мав також один привілей. Коли якомусь вбивці вдалося до нього дістатися, поки юрба його вхопить, тоді ніхто не міг його діткнутися і вбивця міг сподіватися справедливого суду. Таким є і наша Мати Марія. Хто в Неї просить милосердя й рятунку, той може бути певний не тільки охорони, але й прощення.
Хто просить у Марії милосердя, той повинен сам мати милостиве серце. Ситий голодного не знає. Немилосердний не розуміє, що це значить бути ласкавим для іншого. Тому, як Марія милостива для нас, то будьмо милосердні для інших. Як часто ми посуджуємо інших у думках, словах без найменшого виправдання. Як часто ми є милосердні для тих, кого любимо, а без милосердя для чужих по крові, погляді, народності. Самарянин підніс Жида з рову й поміг йому; Ісус римському сотникові оздоровив слугу; Марія рятує найбільшого ненависника Бога — грішника, — це й є милосердя у житті Марії, згідне з наукою Христа. На взір Марії, хай наше милосердя відчують усі, мов те проміння сонця, яке світить добрим і злим.
Погасли зорі. Дзвони відгули.
Пробила вже останняя година.
Ти до кінця пройшла земне життя
І поспішаєш до свойого Сина.
Поглянь, Пречиста, оком Пресвятим
З висот небесних на оцю руїну,
Поглянь на цей знедолений народ,
Поглянь на закривавлену Вкраїну!
О Маріє, з тілом і душею через ангелів взята до неба, –
молися за нами, що ми до Тебе прибігаєм!
Наталія Гаврилів