Проща до мощей св. преп. Меркурія Чернігівського, ігумена Бригинського
Постав мету і йди сміливо,
крізь перепони ти проходь
і знай програти неможливо,
коли з тобою є Господь
Дивен Бог во святих Своїх – так співає наша церква про людей , котрі за ласкою Божою так живо вірили, так сердечно любили Ісуса Христа, так вірно наслідували Його, що усе своє життя присвятили Богові на славу, а собі і людським душам на спасіння.
Чому християни почитають, моляться і просять помочі у святих? Вони народилися такими ж, як ми. Деякі з них навіть були великими грішниками, але згодом , поборовши усе негативне, зробили поступ у чеснотах і усе своє життя сповняли Божі заповіді І тому Бог, знаючи їх надзвичайні бажання та геройські зусилля, чуючи їх невпинні благання допоміг їм стати досконалими християнами, святими людьми. Вони є для нас взірцем для наслідування . "Шукайте перше Царства Божого та його справедливість, а все інше вам докладеться"(Мт. 6:33).
Ми віримо, що святі стоять перед Божим престолом і доносять до Господа наші молитви. Вони є Божими слугами та нашими небесними опікунами, які нас оберігають і від Бога випрошують нам прощення гріхів і небесну благодать. Це є найближчі Божі приятелі, тож почесть , яку вони віддають Богові мила, бо вони любили Його понад усе.
Ми повинні не тільки почитати святих і до них звертатися, але їхнє життя і святість наслідувати. Святість - це життя за Божими і церковними заповідями, це щоденне сповнювання Божої волі , це постійна вірність обов’язкам свого стану. Святість – це свята Євангелія в практиці.
І в наш час, люблячи Бога і підкоряючись Його волі, можна бути праведником. Життя і подвиг о. Меркурія Чернігівського, ігумена Бригинського є яскравим прикладом цього.
Преподобний Меркурій (в миру Максим Мойсейович Матвієнко) народився у 1870 році в селі Щаснівка сучасного Бобровицького району Чернігівської області. Його батьки були глибоко віруючими людьми, своїх дітей, а їх було шестеро, вони виховували у благочесті та страху Божому. Тому і не дивно, що з юних літ Максим став палати любов’ю до Господа, відвідувати богослужіння у храмі, часто вночі ставав на молитву, а вдень допомагав у господарстві. Він не мислив себе без Бога та з ранніх літ мріяв назавжди присвятити себе чернечому служінню.
У зрілому віці, бажаючи ще більше послужити Богові, преподобний прийшов до Києво-Печерської Лаври, де за ревність до молитви, доброту, любов і працелюбність Максима зарахували до братії та постригли в ченці з іменем Меркурій, – на честь преподобного Меркурія, посника Печерського, в Дальніх печерах. Незабаром монаха Меркурія було рукоположено в сан ієродиякона, а пізніше він прийняв сан ієромонаха.Отець Меркурій був духівником Лаври.
Після жовтневого перевороту 1917 р. для Церкви, монастирів та ченців прийшов час особливих випробувань. У 1926 році Києво-Печерську Лавру нова влада перетворила у «Всеукраїнське музейне містечко», а до 1930 року монастир було повністю ліквідовано. Ієромонах Меркурій став вигнанцем з улюбленої обителі, багато перетерпівши скорбот від гоніння безбожників на Православну Церкву та вірних її чад. Довгий час отець Меркурій проводив у молитві неподалік від Лаври та на квартирах у своїх духовних чад, але, не бажаючи їх обтяжувати та наражати на небезпеку, преподобний вирішив піти з Києва.
Старець пішов до рідного краю – на Чернігівщину. Що його там чекало, він не знав, але дорогою отець Меркурій спостерігав страшну картину боротьби влади із Богом, зруйновані храми та понівечені душі. Під враженням від побаченого до батьківського дому преподобний не пішов, щоби не зашкодити родичам, а оселився у с. Бригинці, що недалеко від Щаснівки.
Наприкінці 1942 року, коли під час німецької окупації України масово відкривалися храми, отець Меркурій став настоятелем місцевої парафії, служачи спочатку в хаті однієї благочестивої жінки. У 1946 р. його стараннями було збудовано парафіяльний Свято-Троїцький храм, в якому він своїми руками зробив престол, і святиня ця є й до сьогодні.У березні 1949 року він був нагороджений Патріаршою Грамотою. На початку 50-х років ієромонах Чернігівської єпархії Меркурій був возведений у сан ігумена.
Преподобний Меркурій подвизався на Бригинській парафії до 1956 року, будучи ревним служителем Церкви Христової. Проводячи дні свого життя в постійній боротьбі, подвигах, постах і молитвах, отець отримав від Бога дар зцілення і багатьом допомагав чим тільки міг. Святий все робив зі смиренням і простотою й нічого- з користю для себе. Його серце було простим і добрим. Отець Меркурій жив , маючи мир в душі і добрі стосунки з всіма людьми, з усім творінням.
Всі, хто хоч раз зустрічався з отцем Меркурієм, довго його пам’ятали, засвідчуючи, що очі його сяяли радістю та любов’ю до ближніх. За молитвами преподобного не раз ставалися і зцілення. Так, одного разу до нього привезли хлопчину, що страждав на епілепсією, і за його молитвами недуга відійшла. «Допомогла віра батька і сльози матері», – говорив він, смиренно приховуючи дар, одержаний від Господа.
Через своє ревне служіння Богу та молитовну допомогу людям, преподобний терпів багато скорбот. До сьогодні люди передають із уст в уста розповідь про чудесне визволення отця Меркурія від смерті.
Сільський голова з двома енкаведистами вивели отця до скирти в поле, щоби вчинити над ним розправу. Отець Меркурій молився і готувався до переходу у вічність. Але коли пролунав наказ «вогонь», – зброя дала відсіч; те саме трапилося і вдруге. Тоді кати вирішили відпустити святого, думаючи, що коли він йтиме, вистрілять йому в спину. Але воля Божа була іншою, і втретє сталося так, як і два перших рази. Преподобний залишився неушкодженим, тільки сказав: «Цього разу не довелося вмерти».
Проживши богоугодно 86 років від народження, добре послуживши Богові та Святій Його Церкві, упокоївся ігумен Меркурій 7 листопада 1956 р. та похований на місцевому кладовищі.Але свою паству не залишив і після смерті.
Після упокоєння ігумена Меркурія віруючі продовжили шанувати його, приходячи до могили, несучи горе і печалі,а поверталися додому утішеними і зціленими душевно і тілесно Вже у наш час документально зафіксовано щонайменше п’ять випадків чудесного зцілення від хвороб, переважно ніг, які сталися після молитов на могилі ігумена Меркурія.
21 жовтня 2011 р. Священний Синод УПЦ Київського Патріархату на своєму засіданні розглянув прохання єпископа Чернігівського і Ніжинського Іларіона (нині архієпископа Рівненського і Острозького) про причислення до лику святих для місцевого шанування ігумена Меркурія (1870 – 1956), настоятеля парафії Святої Тройці в с. Бригинці Бобровицького району Чернігівської області.
Розглянувши подані матеріали Священний Синод благословив причислити ігумена Меркурія Бригинського до лику святих для місцевого шанування. Також було визначено звершувати його пам’ять у Чернігівській єпархії 7 грудня нового стилю – в день, коли Церква згадує великомученика Меркурія, мученика Меркурія Смоленського та преподобного Меркурія, посника Печерського. До речі, саме на честь останнього і був названий отець Меркурій, коли приймав чернецтво у Києво-Печерській лаврі.
7 грудня 2011 року відбулося було урочисте прославлення преподобного Меркурія у Свято-Катериненському кафедральному соборі м. Чернігова. Чин прославлення очолив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Рака з мощами преподобного Меркурія, ігумена Бригинського перебуває у Катерининському храмі м. Чернігова.У жовтні 2012 року , Меркурія Бригинського визнано загально церковним святим.
Церква святкує пам'ять преподобного Меркурія 7 грудня (24 листопада ст.ст.).
Саме з Чернігова мощі святого Меркурія і прибули до Рівного 30 червня. Святиня перебуватиме в Свято-Покровському кафедральному соборі до 13 липня. Отож усі бажаючі мають можливість прикластися до мощей святого Меркурія та попросити зцілення.
9 липня велика група наших парафіян на чолі з парохом о. Тарасом прибули до Рівного, щоб вклонитися мощам великого святого землі Української та попросити у нього заступництва.
Осяяний Божественною благодаттю, заступнику землі Чернігівської й молитвенику за весь благочестивий народ наш, віру непорочну зберіг єси, преподобний отче наш Меркуріє; життя земне проживши в мирі і любові, досягнув єси небесних осель, тому і після смерті прославив тебе Бог в сонмі угодників Своїх. Маючи сміливість перед Ним, не переставай Його щиро благати за тих, хто в молитві звертається до тебе, подаючи чудесні зцілення від пристрастей душевних та немочей тілесних.
У цей день Божествену Літургію звершував митр. прот. Володимир Левандовський у співслужінні 20 священиків Млинівського благочиння.Усі присутні мали змогу насолодитися ангельським співом хору Свято-Покровського кафедрального собору, який підносив молитви до небес.Величні розписи собо-ру,його мозаїки,величина собору надзвичайно мене вразили(маю надію побачити завершення цих розписів у скорому майбутньому).
З повчальним словом до вірних звернувся о.Тарас Варварук, який виголосив,як завжди,надзвичайно змістовну та цікаву проповідь. Отець Тарас розповів про повчальні моменти з життя багатьох чудотворців та преподобних отців. Детально протоієрей зупинився на життя св. преп. Меркурія. Святість має бути метою,якої повинні прагнути християни.
Християнин – це не той, хто має ікону в домі, або носить на шиї хрестик, а лише той, хто є іконою Ісуса Христа у своєму домі і поза ним. Християнин - це не той, хто каже:"Господи, Господи", але той, "хто виконує волю Мого Отця, що є на небі"(Мат. 7, 21). Роздумуючи над життям св. преп. Меркурія, я нагадала слова св. Альфонса:Хто хоче стати святим, повинен у цьому житті бути, як лелія серед тернів , яка не перестає нею бути, навіть коли її колють.
Після заамвонної молитви духовенство прочитало акафіст до св. преп. Меркурія: Обраний чудотворцю, Тройці проповіднику і Христа предивний угоднику, скорий помічнику і молитвенику наш, преподобний отче Меркуріє! Ублажаючи і шануючи святу пам'ять твою, славимо Господа дивного у святих Своїх, Який прославив тебе.Ти ж маючи велику сміливість перед Царем Слави, від усяких бід визволи нас, від недуг душевних і тілесних зціли нас і мир народові нашому виблагай, що взиває до тебе:Радуйся, преподобний Меркуріє, скорий помічнику і лагідний пастирю. Під спів:Ублажаємо тебе, преподобний отче наш Меркуріє, і шануємо святу пам'ять твою, наставнику монахів і співбесіднику ангелів вклонилися його чесним мощам. Коли відкрили раку з мощами всі присутні відчули аромат мощей святого. Незкінченним потоком йшли люди прикластися до святого Меркурія. Його нетлінні мощі побували в багатьох містах України. Святий Меркурій вислухав молитви сотень тисяч людей. Кожна християнська душа прагне прилучитися хоча б на мить до невимовного блаженства, яким осяює нас Господь через своїх святих.
Варто пам’ятати , що у святих не просять матеріальних благ, а тільки духовного зцілення, розради, підтримки, здоров? я собі та близьким людям. Приклонятися до святих мощей потрібно з глибокою вірою, бо недарма кажуть, що міцна віра творить чудеса. У Євангелії від Матфея (17, 20) читаємо :Майте віру і нічого не буде для вас неможливого.
Невеличке чудо святий Меркурій показав і мені. Саме біля його мощей я зустріла свою подругу, яку не бачила довгих 13 років. Разом ми студіювали іноземні мови в Дрогобичі.
Не всі можуть постити чи ходити в далекі прощі на славу Божу, не всі можуть давати великі милостині; але всі можуть любити Бога: достатньо лише цього хотіти.
Наталія Гаврилів
