З благословення Високопреосвященного Іларіона, архієпископа Рівненського і Острозького, учні старшої групи Недільної школи нашого храму разом із учителем, регентом дитячого хору та настоятелем храму здійснили прощу до Жидичинського Свято-Миколаївського чоловічого монастиря, що на Волині. Для кожного ця поїздка була особливою, адже це було вперше. Хоча й маємо ми досвід проведення різноманітних масових заходів, як-от Свято Колядок, Свято Матері, організація християнського табору, однак ще не маємо достатньо вироблених навичок молодіжного паломництва. Тож і підготовка до цієї події, і сама проща були особливими.

Як відомо, усіляку справу слід розпочинати з молитви. Тому усі прочани на чолі із настоятелем храму протоієреєм Тарасом Варваруком піднесли молитовні прохання до Господа про щасливу дорогу.

Першою зупинкою був Жидичинський монастир, згадка про який в Іпатіївському літописі датується початком XIII століття. У 1703 році на місці спалених дерев’яних будівель виросли кам’яні споруди. Монастир перестав існувати в 1840 році. Потім тут оселилися діти з київського притулку та інваліди, у 1936 році працювала комісія з перекладу Святого Письма. З 1947 року навчалися жидичинські дітлахи.

Чимало величних і трагічних моментів пережив монастир. Тут молився король Данило Галицький. Боже Слово тут звучало різними мовами. Обитель палили до тла, а вона відроджувалася знову.

У роки Другої світової війни над монастирем нависла ще одна загроза, однак монастирські будівлі вціліли в роки радянської влади завдяки тому, що місцевий священик Моргаєвський був однокурсником Йосипа Джугашвілі по Тихвинській духовній семінарії. І коли в монастирі хотіли поселити якийсь штаб, то він написав лист Сталіну і досить швидко отримав відповідь. Після того штаб вибрався геть із села.

Початок третього тисячоліття став ще й початком відродження життя у монастирі.

На даний час перший поверх відремонтований; облаштовано келії, домову церкву, бібліотеку, трапезну, господарські приміщення.

Нашу увагу привернули цікаві розписи на стінах домової церкви, які зробила безкоштовно онкохвора парафіянка. Вона кілька років працювала над ними, однак не встигла завершити, бо Господь покликав її до Себе.

Нас радісно зустріла братія монастиря, якій ми привезли у подарунок запашний домашній хліб та калач.

Після того, як було відслужено Божественну літургію, яку мав за честь очолити духівник Недільної школи, наш настоятель прот. Тарас Варварук. Йому співслужила братія монастиря, зокрема і давній товариш отця Тараса ієромонах Дмитро Франків.

Під час служби звучав чудовий спів монахів і дитячого хору з Млинова. Ієромонах Никодим розповів нам багату історію монастиря і провів у монастирську бібліотеку та Свято–Духівський скит цього ж монастиря. Тут ми отримали естетичну насолоду від споглядання красивої української природи, серед якої на пагорбі розташувався невеличкий храм, зайшовши до якого, ми змогли приклонитися до ікони Серафима Саровського із хрестом усередині, освяченим у день канонізації цього святого.

Після всього ми подякували братії монастиря і вирушили до Луцька.

Місцем нашої зупинки став Свято-Троїцький кафедральний собор, який є пам`ятником архітектури національного значення. Краса і велич розписів нікого не залишила байдужим. Кожен знайшов тут для себе місце, де зміг на самоті звернутися до Бога із подячними та прохальними молитвами.

Після цього наша дорога пролягла до луцького Свято-Василівського жіночого монастиря. Тут ми взяли участь у читанні канону до Богородиці у храмі Великомучениці Катерини; побували у пекарні, де ознайомилися із процесом приготування просфор, дізналися про монаше життя від черниці Христини.

На нашому шляху у цей день траплялися лише добрі, відверті, гостинні люди. У соборі нам випала нагода познайомитись із випускником Волинської православної богословської академії Володимиром Сафатюком, який провів цікаву екскурсію по навчальному закладу, ознайомив із його історією і сьогоденням, поділився цікавими спогадами зі студентського життя.

Секретар Вченої ради цього закладу прот. Ігор Скиба гостинно запросив на навчання на богословське та регентське відділення академії, ознайомивши із правилами прийому до вишу. Також усіх вразила бібліотека академії, де зберігається чимало стародруків, які нам продемонструвала Нідзельська Валентина Андріївна.

Така насичена програма прощі могла втомити будь-кого, однак усі були задоволені від почутого і побаченого і вирішили у майбутньому повернутися до відвіданих місць, де було так затишно і тепло, бо всюди відчувалась Божа опіка і любов.

Повернувшись додому, ми молитовно подякували Господу за щасливу і легку дорогу, якою Він провів нас у цей день. Дай, Боже, щоб і наша життєва дорога була хоч і тернистою, але рівною і привела у Царство Небесне.

Світлана Швайчук, учитель Недільної школи Свято-Михайлівського храму Млинова